Глава 4.2.

Глава 4.2. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ТА ПРОСТЕЖУВАНОСТІ ЖИВИХ ТВАРИН

Стаття 4.2.1.

1. Ідентифікація тварин та простежуваність тварин є інструментами для розв'язання проблем здоров'я тварин (включаючи зоонози) та безпечності харчових продуктів. Ці інструменти здатні суттєво підвищити ефективність таких заходів, як: управління спалахами хвороб та інцидентами, пов'язаними з безпечністю харчових продуктів, програм вакцинації, утримання стад чи отар, зонування чи компартментизації, нагляду, систем раннього реагування та сповіщення, контролю за переміщенням тварин, інспекції, сертифікації, чесна практика в торгівлі та використанні ветеринарних лікарських засобів, кормів і пестицидів на рівні фермерських господарств.

2. Існує тісний взаємозв'язок між ідентифікацією тварин та простежуваністю тварин і продуктів тваринного походження.

3. Простежуваність тварин і простежуваність продуктів тваринного походження мають бути пов'язані для досягнення простежуваності по всьому ланцюгу виробництва та обігу тваринницької продукції з урахуванням відповідних стандартів МЕБ та Кодексу Аліментаріус.

4. Цілі ідентифікації тварин та простежуваності тварин для конкретної країни, зони чи компартменту, а також підхід, що використовується, мають бути чітко визначені після оцінювання ризиків, що необхідно усунути, і розгляду факторів, перерахованих нижче. Вони мають бути визначені шляхом консультацій між ветеринарним органом і відповідними секторами чи зацікавленими сторонами до початку впровадження і періодично переглядатися.

5. Існують різні фактори, що здатні визначати систему, обрану для ідентифікації тварин та простежуваності тварин. При розробці системи слід враховувати такі фактори, як результати оцінювання ризиків, стан здоров'я тварин і людей (включаючи зоонози) та відповідні програми, параметри популяції тварин (наприклад, види та породи, чисельність і поширення), типи виробництва, схеми переміщення тварин, наявні технології, торгівля тваринами й продуктами тваринного походження, аналіз витрат/вигод та інші економічні, географічні та екологічні міркування, а також культурні аспекти.

6. Ідентифікація тварин та простежуваність тварин мають перебувати під відповідальністю ветеринарних органів. Визнається, що інші органи можуть мати юрисдикцію над іншими аспектами харчового ланцюга, включаючи простежуваність харчових продуктів.

7.  Ветеринарний орган разом з відповідними державними установами та після консультацій з приватним сектором має створити правову базу для впровадження та забезпечення дотримання вимог щодо ідентифікації тварин та простежуваності тварин в країні. Для забезпечення сумісності та послідовності слід враховувати відповідні міжнародні стандарти та зобов'язання. Ця нормативно-правова база має включати такі елементи, як цілі, сфера застосування, організаційні заходи, включаючи вибір технологій, що використовуються для ідентифікації тварин та реєстрації, зобов'язання всіх залучених сторін, у тому числі третіх сторін, що впроваджують системи простежуваності, конфіденційність, питання доступності та ефективний обмін інформацією.

8. Якими б не були конкретні цілі обраної системи ідентифікації тварин та простежуваності тварин, існує низка загальних базових факторів, що необхідно враховувати перед запровадженням, наприклад, законодавча база, процедури, компетентний орган, ідентифікація господарств чи власників, ідентифікація тварин та переміщення тварин.

9. Основою для порівняння систем ідентифікації тварин та простежуваності тварин мають бути еквівалентні результати, засновані на критеріях ефективності, а не ідентичні системи, засновані на критеріях проектування.

NB: Вперше прийнято у 2006 році; останнє оновлення прийнято у 2007 році.