Кодекс здоров'я наземних тварин

Посібник користувача

Посібник користувача

  1. Вступ

    1. Кодекс здоров'я наземних тварин СОЗТ (надалі - «Наземний кодекс») встановлює стандарти для поліпшення здоров'я та добробуту наземних тварин і здоров'я людей ветеринарами у світі. Мета цього посібника - надати ветеринарним органам країн-учасниць СОЗТ рекомендації щодо застосування Наземного кодексу.

    2. Ветеринарні органи мають використовувати стандарти Наземного кодексу, для розробки заходів, що передбачають раннє виявлення, внутрішню звітність, повідомлення, контроль чи ліквідацію патогенів, у тому числі зоонозів, у наземних тварин (ссавців, птахів, рептилій і бджіл) й запобігання їх поширення через міжнародну торгівлю тваринами й продуктами тваринного походження, уникаючи при цьому невиправданих санітарних бар’єрів у торгівлі.

    3. Стандарти СОЗТ базуються на найновішій науково-технічній інформації. При правильному застосуванні вони захищають здоров’я й добробут тварин та здоров'я людей під час виробництва й торгівлі тваринами та продуктами тваринного походження, а також під час використання тварин.

    4. Відсутність глав, статей або рекомендацій щодо конкретних патогенів чи товарів не перешкоджає застосуванню ветеринарними органами відповідних санітарних заходів, за умови, що вони ґрунтуються на аналізі ризиків, проведеному відповідно до положень Наземного кодексу.

    5. В кінці кожної глави зазначено рік, коли глава була прийнята вперше, і рік її останнього перегляду.

    6. Повний текст Наземного кодексу доступний на вебсайті СОЗТ, й окремі глави можна завантажити за посиланням: https://www.woah.org/.

  2. Про зміст Наземного кодексу

    1. Ключові слова й вирази, що використовуються у кількох главах Наземного кодексу, визначені в Словнику, на випадок, коли загальноприйняті визначення інших словників не вважаються адекватними. Читач має знати визначення, наведені в Словнику, при читанні й використанні Наземного кодексу. Визначені терміни виділені курсивом. В онлайн-версії Наземного кодексу гіперпосилання веде до відповідного визначення.

    2. Вираз («на стадії вивчення») що зустрічається в поодиноких випадках, коли йдеться про статтю або її частину, означає, що ця частина тексту не була схвалена Світовою асамблеєю делегатів СОЗТ, і тому ці положення не є частиною Наземного кодексу.

    3. Стандарти в главах Розділу 1, призначені для здійснення заходів з діагностики, нагляду та повідомлення про хвороби, інфекції й інвазії. Вони включають процедури повідомлення СОЗТ та процедури визнання стану здоров'я тварин країни, зони чи компартменту.

    4. Стандарти в Розділі 2, призначені для того, щоб допомогти країнам-імпортерам у проведенні аналізу ризиків за відсутності рекомендацій СОЗТ щодо конкретних патогенів чи товарів. Країна-імпортер також має використовувати ці стандарти для обґрунтування більш суворих заходів щодо імпорту, аніж наявні стандарти СОЗТ.

    5. Стандарти в главах Розділу 3, призначені для створення, підтримання й оцінювання ветеринарних служб, включаючи ветеринарне законодавство та комунікацію. Ці стандарти покликані допомогти ветеринарним службам і ветеринарним органам країн-учасниць СОЗТ у досягненні їх цілей щодо покращення здоров’я і добробуту тварин, здоров'я людей, а також у встановленні й підтриманні довіри до їхніх міжнародних ветеринарних сертифікатів.

    6. Стандарти в главах Розділу 4 розроблені для запровадження заходів щодо профілактики й контролю патогенів, що включають ідентифікацію тварин, простежуваність, зонування, компартментизацію, утилізацію трупів тварин, дезінфекцію, дезінсекцію та загальні гігієнічні заходи. Окремі глави присвячені специфічним санітарним заходам, що слід застосовувати при зборі та обробці сперми й ембріонів тварин.

    7. Стандарти в главах Розділу 5 призначені для запровадження загальних санітарних заходів у торгівлі. Вони стосуються ветеринарної сертифікації та заходів, що застосовуються країнами-експортерами, країнами-транзитерами та країнами-імпортерами. Для узгодженого документообігу в міжнародній торгівлі надано ряд типових міжнародних ветеринарних сертифікатів.

    8. Стандарти в главах Розділу 6 розроблені для запровадження профілактичних заходів у системах виробництва тваринницької продукції. Ці заходи покликані допомогти країнам-учасницям СОЗТ у досягненні їхніх ветеринарних цілей стосовно здоров'я людей Вони включають перед- та післязабійний огляд, контроль небезпечних речовин у кормах, біозахисту на рівні тваринництва та контроль стійкості тварин до протимікробних засобів.

    9. Стандарти, викладені в главах Розділу 7 призначені для запровадження заходів із забезпечення добробуту тварин та охоплюють виробництво, транспортування, забій чи умертвіння, а також аспекти добробуту тварин, пов’язані з контролем чисельності популяцій собак безпритульних і використанням тварин у наукових дослідженнях й освіті.

    10. Стандарти в кожній з глав Розділів 8 - 16 розроблені з метою запобігання занесенню збудників хвороб, інфекцій та інвазій включених до хвороб списку СОЗТ, до країни-імпортера. Вони враховують характер товару, що є предметом торгівлі, стан здоров'я тварин в країні-експортері, зоні чи компартменті, а також заходи щодо зменшення ризику, що застосовуються до кожного товару.

      Ці стандарти припускають, що патоген або відсутній в країні-імпортері, або є об’єктом програми офіційного контролю чи ліквідації. Розділи з 8 по 16 стосуються видів-носіїв патогенів: кількох видів чи видів Apinae, Aves, Bovinae, Equidae, Leporidae, Caprinae, Suidae й Camelidae. Деякі глави містять конкретні заходи щодо запобігання й боротьби з інфекціями, що викликають глобальне занепокоєння. Попри те, що СОЗТ прагне включити окрему главу для кожної хвороби списку СОЗТ, все ще не всі вони охоплені окремою главою. Робота над цим триває, залежно від наявних наукових знань та пріоритетів, визначених Світовою асамблеєю делегатів.

  3. Окремі теми

    1. Повідомлення

      Глава 1.1. описує зобов'язання країн-учасниць СОЗТ відповідно до Органічного статуту СОЗТ. Обов'язковому повідомленню підлягають хвороби списку СОЗТ та несподівані хвороби тварин, як зазначено в Главі 1.1. Країнам-учасницям СОЗТ рекомендується також надавати СОЗТ інформацію про інші події у сфері здоров'я тварин, що мають епізоотичне значення.

      У Главі 1.2. описано критерії включення інфекції чи інвазії до хвороб списку СОЗТ, а в Главі 1.3. - наведено поточний список хвороб СОЗТ. Хвороби поділяються на дев’ять категорій залежно від виду носія їх збудника.

    2. Діагностичні дослідження й вакцини

      Рекомендується використовувати зазначені у відповідних Главах Наземного кодексу діагностичні дослідження й вакцини із посиланням на відповідну Главу Посібника з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин СОЗТ (далі – «Наземний посібник»). Експерти, відповідальні за установи, що використовуються для діагностики хвороб і виробництво вакцин, мають бути повністю обізнані зі стандартами Наземного посібника.

    3. Безпечність відносно хвороби, інфекції чи інвазії

      Стаття 1.4.6. містить загальні принципи оголошення країни чи зони безпечною відносно хвороби, інфекції чи інвазії. Ця стаття застосовується, якщо в главі, присвяченій конкретній хворобі, немає конкретних вимог.

    4. Профілактика й контроль

      У Главах 4.4. й 4.5. описані заходи, що необхідно вжити для створення зон і компартментів. Зонування та компартментизацію слід розглядати як деякі з інструментів, що використовуються для боротьби з хворобами та сприяння безпечній торгівлі.

      У Главах 4.6. - 4.12. описані заходи, що необхідно вживати під час збору й обробки сперми та ембріонів тварин, включаючи мікроманіпуляції та клонування, з метою запобігання ризикам для здоров’я тварин, особливо під час торгівлі цими товарами. Хоча ці заходи стосуються в основному хвороб чи інфекцій, віднесених до хвороб списку СОЗТ, загальні стандарти застосовуються до всіх ризиків інфекційних хвороб. Крім того, в Главі 4.8., хвороби, що не включені до хвороб списку СОЗТ, позначені як такі, але включені до нього для інформації країн-учасниць СОЗТ.

      Глава 4.15. присвячена конкретному питанню боротьби з хворобами бджіл та деяким його наслідкам для торгівлі. Цю главу слід читати разом з главами про хвороби бджіл у Розділі 9.

      Глава 6.5. присвячена впровадженню загальних заходів біозахисту в інтенсивному птахівництві. Глави 6.6., 6.13. і 6.14. надають рекомендації щодо окремих конкретних планів профілактики й контролю в господарствах для харчового патогену Salmonella, не внесеного до хвороб списку СОЗТ в рамках місії, покладеної на ветеринарну службу, щодо запобігання, усунення й контролю безпечності харчових продуктів у тваринництві.
      Глава 6.12. присвячена зоонозному ризику, пов'язаному з переміщенням не людиноподібних приматів, і містить стандарти сертифікації, транспортування та імпорту цих тварин.

    5. Вимоги до торгівлі

      Заходи з здоров'я тварин, пов'язані з міжнародною торгівлею, мають базуватися на стандартах СОЗТ. Країна-учасниця СОЗТ може дозволити імпорт тварин чи продуктів тваринного походження на свою територію за умов, відмінних від рекомендованих Наземним кодексом. Щоб науково обґрунтувати більш суворі заходи, країна-імпортер має провести аналіз ризиків відповідно стандартів СОЗТ, як описано в Главі 2.1. Учасникам Світової організації торгівлі (СОТ) слід звернутися до положень Угоди про застосування санітарних та фітосанітарних заходів (Угода про СФЗ).

      Глави 5.1. - 5.3. описують загальні зобов'язання й етичну відповідальність країн-імпортерів та країн-експортерів у міжнародній торгівлі. Ветеринарні органи та всі ветеринари, які безпосередньо беруть участь у міжнародній торгівлі, мають бути ознайомлені з цими главами. Глава 5.3. також описує неофіційну процедуру СОЗТ для посередництва у суперечках.
      СОЗТ має на меті включити статтю з переліком товарів, що вважаються безпечними для торгівлі без необхідності вжиття заходів зі зниження ризику, спеціально спрямованих проти конкретної хвороби, інфекції чи інвазії, незалежно від стану здоров'я тварин в країні чи зоні походження відповідного збудника, на початку кожної глави, присвяченої конкретній хворобі списку СОЗТ зазначеній в Розділах 8 - 16. Робота над цим документом триває, і деякі розділи ще не містять статей з переліком безпечних товарів. Якщо глава містить перелік безпечних товарів, країни-імпортери не мають застосовувати торгівельні обмеження до таких товарів щодо відповідного патогену. У Главі 2.2. описано критерії, що використовуються для оцінювання безпечності товарів.

    6. Міжнародні ветеринарні сертифікати

      Міжнародний ветеринарний сертифікат є офіційним документом, що видає ветеринарний орган країни-експортера відповідно положень Глав 5.1. та 5.2. У ньому перераховані вимоги до здоров’я тварин і, у відповідних випадках, вимоги до здоров’я людей для експортованого товару. Якість ветеринарних служб країни-експортера має важливе значення для надання гарантій торговим партнерам щодо безпечності експортованих тварин і продуктів. Це містить етичний підхід ветеринарних органів до надання міжнародних ветеринарних сертифікатів та їхню історію виконання зобов’язань щодо повідомлення.

      Міжнародні ветеринарні сертифікати лежать в основі міжнародної торгівлі та надають гарантії країні-імпортеру щодо стану здоров'я тварин і продуктів, що імпортуються. Заходи, що прописуються, мають враховувати стан здоров'я тварин, як країн-експортерів, так і країн-імпортерів, а також зон чи компартментів у них, і ґрунтуватися на стандартах Наземного кодексу.

      При оформленні міжнародних ветеринарних сертифікатів необхідно виконати наступні дії:

      1. визначити хвороби, інфекції та інвазії, від яких країна-імпортер має право шукати захисту з огляду на стан здоров'я тварин та власну безпечність. Країни-імпортери не мають запроваджувати заходи щодо хвороб, що трапляються на їхній території, але не підпадають під дію програм офіційного ветеринарного контролю;

      2. щодо товарів, здатних передавати ці хвороби, інфекції чи інвазії через міжнародну торгівлю, країна-імпортер має застосовувати відповідні статті в перерахованих главах, присвячених конкретним хворобам. Застосування статей має бути адаптоване до фітосанітарного стану країни, зони чи компартменту походження. Такий стан здоров'я тварин має бути встановлений згідно зі Статтею 1.4.6., за винятком випадків, коли в статтях відповідної глави хвороб списку СОЗТ, визначають інше;

      3. при підготовці міжнародних ветеринарних сертифікатів країна-імпортер має намагатися використовувати слова та вирази відповідно до визначень, наведених у Словнику. Міжнародні ветеринарні сертифікати мають бути максимально простими й чітко сформульованими, щоб уникнути неправильного розуміння вимог країни-імпортера.

      4. Глави 5.10. - 5.13. надають країнам-учасницям СОЗТ як подальші рекомендації, зразки сертифікатів, що слід використовувати як основу.

    7. Пояснення для імпортерів та експортерів

      Рекомендується, щоб ветеринарні органи підготували «інструкції», що допоможуть імпортерам та експортерам зрозуміти вимоги міжнародної торгівлі. Ці інструкції мають визначати й пояснювати умови торгівлі, включаючи заходи, що мають застосовуватися до і після експорту, під час транспортування й розвантаження, а також відповідні юридичні зобов’язання й операційні процедури. Інструкції мають містити рекомендації щодо всіх деталей, які мають бути включені в санітарний сертифікат, що супроводжує вантаж до місця призначення. Експортерам також слід нагадати про правила Міжнародної асоціації повітряного транспорту, що регулюють повітряні переміщення тварин і продуктів тваринного походження.

2024 © СОЗТ — Кодекс здоров'я наземних тварин