Глава 5.8.

Глава 5.8. МІЖНАРОДНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ ТА ПРАВИЛА ПОВОДЖЕННЯ В ЛАБОРАТОРІЯХ ЗІ ЗБУДНИКАМИ ХВОРОБ ТВАРИН

Стаття 5.8.1. Предмет

Запобігання занесенню та поширенню хвороб тварин, спричинених патогенами.

Стаття 5.8.2. Вступ

1. Занесення в країну інфекційної хвороби, патогену хвороби тварин чи нового штаму збудника хвороби тварин, до цього вільну від них, може призвести до важких наслідків, різного ступеню для здоров'я тварин і людини, як і для сільського господарства та торгівлі. Для запобігання такого занесення в процесі міжнародної торгівлі живими тваринами й продуктами тваринного походження, країни, як правило, вживають комплекс заходів, які включають, наприклад, запровадження офіційного ветеринарного контролю і карантину перед ввезенням.
2. Але існує і ризик виникнення хвороб в результаті випадкового випуску з лабораторій, що використовують патогени із різною метою (для наукових досліджень, діагностики, виробництва вакцин). Ці патогени можуть бути уже присутніми в країні чи завезені до неї - навмисно або ні. Тому обов'язкове вжиття заходів для попередження випадкового випуску. Такі заходи можуть застосовуватися: або на національних кордонах - шляхом встановлення заборони чи офіційного ветеринарного контролю ввезення специфічних патогенів і їх носіїв (див. Статтю 5.8.4.), або - на території країни з визначенням умов, яких зобов'язані дотримуватися лабораторії при маніпуляціях із ними. На практиці в залежності від ризику, який несе патоген для здоров'я тварин, слід одночасно здійснювати як внутрішній, так і зовнішній контроль.

Стаття 5.8.3. Класифікація патогенів хвороб тварин

Патогени хвороб тварин класифікуються за категоріями в залежності від ризику, який вони представляють для здоров'я людей і тварин. Патогенів хвороб тварин за ступенем ризику умовно поділять на чотири категорії. Детальна інформація з цього питання міститься в Посібнику наземних тварин МЕБ.

Стаття 5.8.4. Імпорт патогенів тваринного походження

1. Імпорт патогенів хвороб тварин, патологічного матеріалу чи організмів-носіїв патогенів допускається виключно за наявності ліцензії на імпорт, виданої компетентним органом. В ліцензії на імпорт мають бути вказані вимоги відповідні ризику, який становить патоген, а в разі авіаперевезень - норми щодо упакування і транспортування небезпечних речовин, встановлені Міжнародною асоціацією авіаційного транспорту. У відношенні патогенів 2, 3 і 4 груп, ліцензії на імпорт мають видаватися лише тим лабораторіям, які спеціально пристосовані до роботи з такими патогенними мікроорганізмами, як зазначено в Статті 5.8.5.
2. Розглядаючи заявки на імпорт патологічного матеріалу, компетентні органи мають враховувати природу матеріалу, тварин, від яких його отримано, сприйнятливість цих тварин до різних хвороб та епізоотичний стан країни походження. Може також знадобитися попередня обробка, планованого до ввезення продукту, яка дозволить звести до мінімуму ризик випадкового занесення патогену.

Стаття 5.8.5. Поводження з патогенами хвороб тварин

1. В Главі 1.1.2. Посібника наземних тварин МЕБ містяться вказівки щодо поводження з патогенами хвороб тварин в лабораторіях, а також вимоги щодо імпорту патогенів та додаткові рекомендації з безпеки для людини.
2. Лабораторія отримує право на зберігання і поводження з патогенами хвороб тварин, що належать до груп 3 і 4, лише за умови, наявності доказів для компетентного органу, щодо оснащення  лабораторії відповідними засобами захисту достатніми для відповідної групи. Проте, залежно від конкретних обставин в країні, компетентний орган може прийняти рішення, щодо запровадження офіційного ветеринарного контролю за зберіганням та обігом певних патогенів із групи 2. компетентний орган має спочатку перевірити обладнання на відповідність, а потім видати ліцензію, в якій зафіксувати потрібні вимоги. Компетентний орган має вимагати ведення належним чином документації; він має інформуватись у випадках, коли виникає підозра, що продукт, який має досліджуватись, містить патоген, не включений у видану ліцензію. Представники компетентного органу зобов'язані регулярно відвідувати лабораторію для перевірки дотримання вимог ліцензії; але, при цьому, слід не допускати контактів осіб, які проводять перевірку, з тваринами, сприйнятливими до патогенів, досліджуваних в лабораторії, і перевіряти цих осіб впродовж певного часу після інспекційного візиту до лабораторії; тривалість цього періоду залежатиме від особливостей конкретного патогену.
3. В ліцензії мають бути вказані:
   1. правила транспортування патогену і вилучення його з упаковки;
   2. прізвище відповідальної особи;
   3. використання патогену in vivo (у лабораторних чи інших тварин), чи/або виключно in vitro;
   4. правила утилізації патогену та піддослідних тварин по завершенні досліджень;
   5. ступінь обмеження контактів персоналу лабораторії і сприйнятливих тварин із зараженим матеріалом;
   6. правила перевезення патогенів в інші лабораторії;
   7. конкретні умови, що стосуються відповідного рівня стримування, а також, процедур та практики біозахисту.

      ---

      NOTA BENE: ВПЕРШЕ СХВАЛЕНА У 1998 Р., ВОСТАННЄ ЗМІНЕНА У 2008 Р.