Глава 6.2. РОЛЬ ВЕТЕРИНАРНОЇ СЛУЖБИ В СИСТЕМАХ БЕЗПЕЧНОСТІ ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ
Стаття 6.2.1. Вступ
Ветеринари проходять підготовку як щодо здоров’я тварин (включаючи харчові зоонози), так і гігієни харчових продуктів, що робить їх унікальними для того, щоб відігравати вирішальну роль у забезпеченні безпечності харчових продуктів, включаючи безпечність харчових продуктів тваринного походження.
Тісна співпраця та ефективна комунікація між усіма учасниками системи безпечності харчових продуктів, включаючи ветеринарів, інших компетентних спеціалістів та зацікавлених сторін, є вирішальними для належного функціонування цієї системи. Дійсно, глобалізація постачання харчових продуктів потребує високого рівня прихильності та співпраці між компетентними органами, відповідальними за здоров’я тварин, безпечність харчових продуктів та здоров’я населення відповідно до підходу «Єдине здоров'я». Це забезпечує ширшу роль і більші обов'язки для ветеринарних служб.
Діяльність ветеринарних служб у сфері безпечності харчових продуктів має бути максимально інтегрована з діяльністю всіх інших компетентних служб по всьому харчовому ланцюгу.
Стаття 6.2.2. Призначення та сфера застосування
Метою цієї Глави є надання країнам-учасницям рекомендацій щодо ролі та відповідальності ветеринарних служб у системах безпечності харчових продуктів.
Цю главу слід читати разом із Главами 4.2., 4.3., а також відповідними Главами Розділів 6 і 7.
Цю главу також слід читати у поєднанні з Принципами та вказівками для національних систем контролю харчових продуктів для національних систем контролю харчових продуктів (CAC/GL 82-2013), Загальними принципами гігієни харчових продуктів (CAC/RCP 1-1969), Кодексом гігієнічної практики для м’яса (CAC/RCP 58-2005), Кодекс практики належної годівлі тварин (CAC/RCP 54-2004), Настановою з розробки та впровадження національних нормативних програм забезпечення безпечності харчових продуктів, пов'язаних з застосуванням ветеринарних лікарських засобів для тварин, що вирощуються на харчові продукти (CAC/GL 71-2009) Кодексу Аліментаріус та іншими відповідними текстами Кодексу.
Стаття 6.2.3. Характеристика системи безпечності харчових продуктів
-
Підхід до харчового ланцюга
Безпечність харчових продуктів найкраще забезпечується комплексним, багатодисциплінарним підходом, що охоплює весь харчовий ланцюг. Система безпечності харчових продуктів має враховувати складність виробництва харчових продуктів і глобалізацію продовольчого постачання та ґрунтуватися на ризиках. Вона має враховувати потенційні небезпеки та пов’язані з ними ризики, притаманні кожній стадії харчового ланцюга, тобто первинному виробництву, транспортуванню, переробленню, зберіганню і розповсюдженню, а також інтегрувати заходи управління ризиками на такі ризики на найважливіших моментах, що мають відношення до харчового ланцюга.
Профілактика, виявлення та контроль небезпек харчового походження по всьому харчовому ланцюгу, як правило, є більш ефективним у зниженні або/чи усуненні ризику несприятливих наслідків для здоров’я, ніж лише контроль кінцевої продукції. Застосування систем відстеження та обміну інформацією про харчовий ланцюг підсилює ефективність системи безпечності харчових продуктів. Кожен з учасників харчового ланцюга, включаючи операторів харчового бізнесу, ветеринарні служби та споживачів, несе відповідальність за забезпечення безпечності харчових продуктів.
-
Системи безпечності харчових продуктів на основі ризику
Системи безпечності харчових продуктів, що ґрунтуються на ризиках, включають заходи, засновані на передовій практиці (наприклад, передовій сільськогосподарській практиці та належній гігієнічній практиці), принципах аналізу небезпек та критичних контрольних точок (HACCP), а також аналізу ризиків. Розробка та впровадження системи безпечності харчових продуктів, що ґрунтується на оцінці ризику, залежить від наявності адекватної наукової інформації та ефективного використання технічних засобів, доступних операторам харчового бізнесу та компетентним органам.
Спеціальний нагляд за результатами з безпечності харчових продуктів та перегляд заходів контролю є важливими для забезпечення ефективного впровадження системи безпечності харчових продуктів, що ґрунтується на оцінці ризику. Наприклад, надання інформації про наявність зараження на фермі до відправлення тварин на бійню може дозволити проводити більш точні та оцінені ризики перевірки на бійні.
-
Обов'язки суб'єктів харчового бізнесу з безпечності харчових продуктів
Оператори харчового бізнесу, включаючи виробників кормів, заводчиків, переробників, оптових торговців, дистриб’юторів, імпортерів, експортерів і роздрібних продавців, несуть основну відповідальність за забезпечення безпечності своєї продукції та мають продемонструвати відповідність відповідним нормативним вимогам щодо безпечності харчових продуктів. Оператори харчового бізнесу також несуть відповідальність за повідомлення про будь-яку невідповідність свого продукту компетентним органам у своїй країні та вжиття заходів для зниження ризику, наприклад, вилучення продукту.
-
Обов'язки відповідних компетентних органів
Компетентні органи відповідають за розробку відповідної політики, законодавства та нормативних актів у сфері безпечності харчових продуктів. Вони також мають вжити заходів, аби донести їх до торгових партнерів і всередині своєї країни.
Компетентні органи мають забезпечити скоординоване управління ролями та обов’язками в системах безпечності харчових продуктів, у тому числі щодо реагування на спалахи хвороб харчового походження.
Відповідні компетентні органи мають перевірити, що системи контролю, які використовуються операторами харчового бізнесу, є відповідними, перевіреними та ефективними, а також що вони функціонують у спосіб, який відповідає нормативним вимогам. Це можна встановити шляхом інспектування та аудиту. У разі їх невідповідності необхідно застосувати коригувальні дії та відповідні санкції.
Якщо компетентні органи делегують певні обов’язки щодо контролю третім сторонам, то вони зобов'язані регулярно оцінювати компетентність органів, що відповідають за контроль.
Стаття 6.2.4. Ролі та відповідальність ветеринарних служб в системі безпечності харчових продуктів
-
Ролі та обов'язки ветеринарних служб
Ветеринарні органи чи інші компетентні органи мають забезпечити відповідне інституційне середовище для ветеринарних служб, яке дозволить їм запроваджувати необхідні політики та стандарти, а також забезпечить достатні ресурси для стабільного виконання своїх завдань. Ветеринарні служби зобов’язані мати чітку лінію звітності та чітко визначені та добре задокументовані ролі та відповідальність.
Ветеринарні служби мають бути повністю залучені, відповідно до їх мандата та організаційної структури на національному рівні, до розробки та запровадження системи безпечності харчових продуктів, що ґрунтується на ризиках, що відповідає їх повноваженням та їх організаційній структурі на національному рівні. При запровадженні систем безпечності харчових продуктів тваринного походження ветеринарні служби мають зберігати відповідальність за перевірку та аудит та сприяти гнучкому підходу до операційної діяльності.
Ветеринарні органи чи інші компетентні органи мають зберігати загальну відповідальність за надання та виконання будь-якої діяльності, делегованої третім сторонам.
У разі необхідності ветеринарні служби мають брати активну участь в інших видах діяльності, пов’язаних з безпечністю харчових продуктів, таких як розслідування спалахів харчових отруєнь, захист харчового ланцюга від зловмисних дій, управління ризиками та виявлення нових ризиків. Крім того, ветеринарні служби мають відігравати активну роль в розробці та управлінні скоординованими програмами нагляду та контролю за харчовими патогенами тваринного походження, важливими для здоров’я населення.
Щоб внесок ветеринарних служб у безпечність харчових продуктів був найбільш ефективним, освіта та підготовка ветеринарів та параветеринарних фахівців має включати відповідну підготовку з систем безпечності харчових продуктів, а також їх постійний професійний розвиток.
-
Діяльність ветеринарних служб по всьому харчовому ланцюгу
Залежно від повноважень компетентного органу, відповідальність ветеринарних служб може бути обмежена однією частиною харчового ланцюга, тоді як в інших випадках ветеринарні служби можуть відповідати за весь харчовий ланцюг.
-
Первинне виробництво
Завдяки своїй присутності на фермах та співпраці з виробниками, ветеринарні служби відіграють ключову роль у забезпеченні гарного стану здоров’я тварин та їх утримання задовільних санітарно-гігієнічних умовах. Ветеринарні служби також відіграють ключову роль у біозахисті, ранньому виявленні, нагляді та лікуванні хвороб тварин, включаючи загрози здоров’ю населення.
Ветеринарні служби надають рекомендації виробникам галузі тваринництва щодо методів запобігання чи мінімізації фізичних та хімічних небезпек (наприклад, мікотоксинів, забруднювачів навколишнього середовища та залишків пестицидів) під час первинного виробництва, включаючи корми для тварин.
Ветеринарні служби відіграють ключову роль у забезпеченні відповідального та обережного використання ветеринарних лікарських засобів, у тому числі протимікробних засобів у тваринництві, відповідно до Глави 6.10. Це допомагає звести до мінімуму ймовірність невідповідного рівня залишків ветеринарних лікарських засобів у харчових продуктах тваринного походження та запобігти розвитку стійкості до протимікробних засобів.
Ветеринарні служби також відіграють важливу роль у забезпеченні простежуваності харчового ланцюга шляхом перевірки ідентифікації тварин відповідно до Глав 4.2., 4.3.
-
Забій, перероблення та розповсюдження
Функціонування бійні має бути організовано і реалізовано за комплексним підходом, що ґрунтується на оцінці ризику, відповідно до Глави 6.3. ветеринарні служби відіграють важливу роль у забезпеченні того, щоби ці заходи, включали перевірку м’яса і зводили до мінімуму ризики для здоров’я населення. Цього можна досягти за допомогою спеціального нагляду і перевірки процесу контролю та безпосереднього залучення до операційної діяльності, наприклад, до передзабійного та посмертного огляду. Огляд живих тварин та їх туш на бійні має вирішальне значення як для мережі нагляду за хворобами тварин та зоонозів, так і у забезпеченні безпечності та придатності м’яса та побічних продуктів тваринного походження для їх цільового використання. Контроль чи зменшення біологічної небезпеки для здоров'я населення та здоров'я тварин шляхом передзабійного та посмертного огляду м’яса є одним з основних обов’язків ветеринарної служби.
Ветеринарні служби можуть бути відповідальними за спеціальний нагляд заходів контролю під час перероблення та розповсюдження харчових продуктів тваринного походження. Вони також відіграють важливу роль в підвищенні обізнаності виробників, переробників та розповсюджувачів харчових продуктів про заходи, що необхідно вжити для гарантування безпечності харчових продуктів.
-
Схеми забезпечення якості та сертифікації харчових продуктів тваринного походження для міжнародної торгівлі
Ветеринарні служби відіграють важливу роль у плануванні спеціального нагляду за забезпеченням якості, сертифікації та відповідності харчових продуктів тваринного походження стандартам здоров'я тварин та безпечності харчових продуктів.
Інші відповідальні органи також можуть брати участь у забезпеченні якості та сертифікації харчових продуктів тваринного походження (наприклад, пастеризація молочних продуктів) з метою міжнародної торгівлі.
-
-
Джерела харчових отруєнь
Ветеринарні служби відіграють ключову роль у розслідуванні та реагуванні на спалахи харчових отруєнь, що можуть бути пов’язані з продуктами тваринного походження або включати їх, шляхом впровадження заходів контролю. Цю діяльність варто проводити у тісній співпраці з фахівцями охорони здоров’я, аналітиками, епізоотологами, виробниками харчових продуктів, переробниками, торговцями харчовими продуктами та всіма іншими зацікавленими сторонами.
Враховуючи глобалізацію торгівлі харчовими продуктами, ветеринарні служби мають співпрацювати з іншими національними агенціями, повідомляючи міжнародні мережі про надзвичайні ситуації харчового походження, такі як спалахи харчових отруєнь, наприклад, Міжнародну мережу органів з безпеки харчових продуктів (INFOSAN), і використовувати таку інформацію для готовності до надзвичайних ситуацій.
NB: вперше прийнято у 2008 році; останнє оновлення, прийняте у 2019 році.