Глава 6.3.

 Стаття 6.3.1. Вступ

Хвороби харчового походження та зоонози, що передаються через харчові продукти, становлять значну проблему громадського здоров’я та є однією з причин зниження продуктивності економіки як у розвинених країнах, так і в країнах, що розвиваються. Аналогічно, поширення серйозної небезпеки для здоров’я тварин через ланцюг виробництва м’яса та м’ясних субпродуктів може призвести до серйозних економічних втрат у тваринництві. Перевірка тварин для забою, може зробити корисний внесок у спеціальний нагляд за конкретними хворобами, що мають важливі наслідки для здоров’я тварин і людей. Тому контроль та зменшення біологічної небезпеки для здоров'я тварин і людей шляхом передзабійного та посмертного огляду м’яса є першочерговим обов’язком ветеринарної служби.

 Стаття 6.3.2. Мета

Ці рекомендації створюють основу для розробки майбутніх стандартів МЕБ щодо безпеки харчових продуктів у тваринництві.

 Стаття 6.3.3. Дотримання правил гігієни по всьому ланцюгу виробництва м’яса

Кодекс гігієнічної практики для м’яса Codex Alimentarius (CHPM) є основним міжнародним стандартом гігієни м’яса і включає підхід, що ґрунтується на оцінці ризику, до застосування санітарних заходів на всіх етапах ланцюга виробництва м’яса. Передзабійний огляд описується як основний компонент гігієни м’яса перед забоєм, а посмертний огляд – як важливий компонент контролю процесу, пов’язаного з гігієною м’яса після забою. Кодекс гігієнічної практики спеціально визнає подвійні цілі, яких переслідують служби контролю боєнь, що стосується здоров'я тварин і населення.

Положення Кодексу гігієнічної практики не передбачають заходів контролю щодо конкретних небезпек, що підпадають під відповідальність національних компетентних органів. Ризики для здоров'я тварин і людей, пов'язані з поголів'ям худоби, відрізняються залежно від регіонів і систем сільського господарства. Тому передзабійний та посмертний огляд має бути адаптований індивідуально до ситуації та цілей охорони здоров’я тварин та здоров’я населення кожної країни.

Кодекс гігієнічної практики для м’яса забезпечує структуру для розробки систем гігієни м’яса на основі оцінки ризику. На цей час доступно дуже мало моделей оцінки ризику та наукових даних щодо ризиків для здоров’я населення, що конкретно пов’язані з тваринами та продуктами, що походять від них, що ускладнює розробку стандартів на основі ризику для хвороб харчового походження і зоонозів, що передаються тваринами. Поки ця наукова інформація накопичується, системи передзабійного та посмертного огляду і надалі залишатимуться залежними від традиційних підходів.

 Стаття 6.3.4. Ветеринарні послуги та програми контролю м'яса

Ветеринарні служби в першу чергу відповідають за розробку програм передзабійного та посмертного огляду м’яса. Там, де це можливо, процедури контролю мають ґрунтуватися на ризику, а системи управління мають відповідати міжнародним стандартам і охоплювати значні пов’язані з цим небезпеки для здоров’я людей і тварин, визначені ветеринарними службами. Щодо передзабійного та посмертного огляду як складової гігієни м’яса, до обов’язків ветеринарної служби входить:

1. оцінка ризику та управління ризиками;

2. визначення політики та стандартів;

3. розробка та управління програмами офіційного контролю;

4. гарантія та сертифікація належного виконання діяльності з перевірки та контролю відповідності;

5. поширення інформації по всьому ланцюжку виробництва м’яса.

 Стаття 6.3.5. Оцінка ризиків та управління ризиками

Ветеринарні служби мають максимально використовувати оцінку ризику при розробці санітарних заходів та розглядати мікробіологічне забруднення як пріоритет, приділяючи увагу надто очевидним аномаліям, виявленим під час передзабійного та посмертного огляду, оскільки це було визнано найважливішим джерелом небезпеки.

Мікробіологічні, серологічні чи будь-які інші види досліджень на рівні однієї тварини, стада чи поголів'я, як частини передзабійного та посмертного огляду, будуть використовуватися для посилення нагляду, а також для оцінки ризику передачі основних небезпек через харчову продукцію. Отримані дані будуть перехресно звірені з даними про захворювання людей, щоб дозволити оцінити ефективність різних варіантів управління ризиками, а також вцілому оцінити джерела хвороб харчового походження.

Застосування загальних рамок має забезпечити систематичний і послідовний процес для управління ризиками біозахисту враховуючи різні методики оцінки ризику, що використовуються у сферах охорони здоров'я тварин і населення.

 Стаття 6.3.6. Визначення політики та стандартів

Національні компетентні органи мають забезпечити відповідну інституційну основу для ветеринарних служб, яка дозволить сформувати необхідні політики та правила.

Метою політики та нормативних актів, пов’язаних з передзабійним та посмертним оглядом, мають бути спрямовані на виявлення та усунення значних небезпек для здоров’я тварин, із ланцюга виробництва м’яса та досягнення цілей охорони здоров’я. Ця мета може бути досягнута шляхом видалення живих тварин під час передзабійного огляду або шляхом видалення специфічних тканин при посмертному огляді.

Ветеринарні служби мають максимально інтегрувати свою діяльність, щоб по можливості підвищити ефективність заходів, спрямованих на уникнення дублювання зусиль і непотрібних витрат, наприклад, у процесі міжнародної сертифікації.

 Стаття 6.3.7. Розробка та управління програмами контролю

Переслідуючи цілі охорони здоров’я тварин і громадського здоров’я, передбачені національним законодавством чи вимоги країн-імпортерів, ветеринарні служби вносять свій внесок безпосередньо чи беручи на себе певні ветеринарні завдання, або шляхом аудиту діяльності з охорони здоров’я тварин і громадського здоров’я, що проводиться іншими установами або приватним сектором. З цією метою ветеринарні служби забезпечують дотримання стандартів безпеки та придатності як на національному рівні, так і з торговими партнерами.

Ветеринарні служби, що діють під наглядом і контролем офіційно визнаного компетентного органу мають забезпечити певну гнучкість у наданні послуг з контролю м’яса. Визнаючи внесок галузі в безпечність харчових продуктів, системи забезпечення якості можуть бути поширені, у разі передзабійного та посмертного огляду, на системи, які об’єднують діяльність галузі та ветеринарних служб. 

Однак, ветеринарні служби мають враховувати фактори, наведені в Главі 3.2., присвячені власній оцінці. Таким чином, якщо персонал приватного сектора використовується для проведення передзабійного та посмертного огляду під загальним наглядом і відповідальністю ветеринарних служб, то ветеринарні служби мають визначити вимоги до компетентності для всіх задіяних осіб та перевіряти їхню роботу.

 Стаття 6.3.8. Гарантія та сертифікація

Забезпечення та сертифікація належного виконання інспекційної діяльності та контролю за дотриманням нормативно-правових актів є життєво важливою функцією ветеринарних служб. Міжнародні медичні сертифікати, що надають офіційні гарантії для торгівлі м’ясом, мають викликати повну довіру з боку країни-імпортера.

 Стаття 6.3.9. Поширення інформації

Організація та розповсюдження інформації по всьому ланцюжку виробництва м’яса передбачає багатодисциплінарні зусилля. Для забезпечення ефективного застосування процедур передзабійного та посмертного огляду ветеринарні служби мають створити системи моніторингу цих процедур та обміну отриманою інформацією. Крім того, було б зручно мати програму постійного моніторингу небезпек у відповідних точках ланцюга виробництва м’яса, що полегшило б оцінку ефективності програми офіційного контролю. Ці системи, своєю чергою, мають інтегрувати системи ідентифікації й простежуваності тварин, щоб бути здатними відстежувати забитих тварин та продукцію, отриману з них, назад до місця їх походження, по ланцюжку виробництва м’яса.

Nb: вперше прийнятий у 2006 році.