Глава 6.4. КОНТРОЛЬ НЕБЕЗПЕЧНИХ ДЛЯ ЗДОРОВ'Я ТВАРИН І ЛЮДЕЙ ЧИННИКІВ У КОРМАХ ДЛЯ ТВАРИН
Стаття 6.4.1. Вступ
Корми для тварин є важливим компонентом харчового ланцюга, що має безпосередній вплив на стан здоров'я й добробут тварин, а також на безпечність харчових продуктів і здоров'я людей.
Історично склалося так, що СОЗТ в першу чергу розглядала корми для тварин як важливий шлях проникнення й поширення інфекційних епізоотичних хвороб, таких як Ящур, Хвороба свиней везикулярна та Грип птахів. В останні роки роль кормів як переносника збудників інфекцій, включаючи зоонозні мікроорганізми, була в центрі розробки стандартів відносно Енцефалопатії великої рогатої худоби губкоподібної. Корми для тварин та кормові інгредієнти є предметом широкої міжнародної торгівлі, і збої в торгівлі здатні вплинути на економіку як розвинених країн, так і тих, що розвиваються. З 2002 року СОЗТ розширила свій мандат відносно зоонозних хвороб, щоб охопити безпечність харчових продуктів тваринництва, співпрацюючи з Комісією Кодексу Аліментаріус (ККA) та іншими міжнародними організаціями. У 2006 році Міжнародний комітет вирішив, що СОЗТ має розробити рекомендації щодо зоонозів харчового походження та годівлі тварин, доповнивши відповідні тексти ККA.
Стаття 6.4.2. Мета та сфера застосування
Метою цієї Глави є надання рекомендацій щодо годівлі тваринами у контексті стану здоров'я тварин й доповнення рекомендацій, наданих Кодексом практики належної годівлі тварин Кодексу (ККA/КПНГТ 54-2004), що стосуються насамперед безпечності харчових продуктів, а також пов'язаних з ними інших текстів Кодексу, що стосуються годівлі тварин, наприклад, Кодексу практичних заходів, спрямованих на джерело заходів щодо зменшення забруднення харчових продуктів хімічними речовинами (ККA/КПНГТ 49-2001).
Метою цього розділу є забезпечення контролю небезпек відносно стану здоров'я тварин і людей шляхом дотримання рекомендованих практик під час виробництва (вирощування, закупівлі, обробки, зберігання, перероблення й розповсюдження) та використання як комерційного, так і внутрішньогосподарського корму для тварин і кормових інгредієнтів для наземних тварин.
Ця глава стосується виробництва й використання всіх продуктів, призначених для кормів для тварин і кормових інгредієнтів на всіх рівнях, незалежно від того, чи виробляються вони на комерційній основі, чи фермі. Сюди також входить випасання чи годівля на вільному випасі, вирощування кормових культур і вода для напування. Згодовування помиїв є особливим аспектом практики на фермі, якому приділяють особливу увагу через його визнану роль у передачі хвороб.
У цій главі йдеться про корми для наземних тварин (крім бджіл).
Стаття 6.4.3. Визначення
Для цілей цієї Глави застосовуються такі визначення:
Забруднення означає небажану присутність матеріалу, збудника або продукту в кормі чи кормовому інгредієнті, що потенційно шкідливий для стану здоров'я тварин чи людей або обмежений згідно з чинними нормами.
Корм означає будь-який матеріал (одно- чи багаторазовий), оброблений, напівоброблений чи сирий, призначений для безпосереднього згодовування наземним тваринам (крім бджіл).
Кормова добавка означає будь-який навмисно доданий інгредієнт, що зазвичай не споживається як корм сам по собі, незалежно від того, має він поживну цінність чи інший вплив на тварину, що впливає на характеристики корму чи продукцію тваринного походження. Мікроорганізми, ферменти, регулятори рН, мікроелементи, вітаміни й інші продукти підпадають під дію цього визначення залежно від мети використання та способу введення. Це не стосується ветеринарних лікарських засобів.
Кормовий інгредієнт означає складову частину чи компонент будь-якої комбінації, чи суміші, що входить до складу корму, незалежно від того, чи має він поживну цінність у раціоні тварини, включаючи кормові добавки. Інгредієнти мають рослинне (включаючи водні рослини) або наземне чи водне тваринне походження, або інші органічні чи неорганічні речовини.
Стаття 6.4.4. Загальні принципи
- Ролі й обов'язки
Компетентний орган має законні повноваження встановлювати та запроваджувати регулятивні вимоги до годівлі тварин і несе остаточну відповідальність за перевірку дотримання цих вимог. Компетентний орган може встановити нормативні вимоги для відповідних сторін щодо надання йому інформації та допомоги. Див. положення Глав 3.2. й 3.3.
Ті, хто займається виробництвом і використанням кормів для тварин і кормових інгредієнтів, несуть основну відповідальність за забезпечення відповідності цих продуктів нормативним вимогам. Записи та, за потреби, плани заходів за надзвичайних подій мають бути на місці, щоб забезпечити відстеження й відкликання невідповідних продуктів. Увесь персонал, залучений до виробництва, зберігання й поводження з кормами та кормовими інгредієнтами, має бути належним чином підготовлений і усвідомлювати свою роль і відповідальність у запобіганні проникненню чи поширенню небезпек. Виробниче обладнання, сховища й транспортні засоби мають бути достатніми й підтримуватися в належному робочому й санітарному стані.
Від тих, хто надає спеціалізовані послуги виробникам та комбікормовій промисловості (наприклад, приватні ветеринари, дієтологи й лабораторії), слід вимагати дотримання конкретних регуляторних вимог, що стосуються послуг, які вони надають (наприклад, звітність про хвороби, стандарти якості, прозорість).
- Нормативні стандарти безпечності
Усі корми та кормові інгредієнти мають відповідати нормативним стандартам безпечності. Наукові докази, включаючи чутливість аналітичних методів і характеристику ризиків, мають враховуватися при визначенні меж і допусків для небезпек.
При розробці й застосуванні нормативно-правової бази слід використовувати міжнародно визнані принципи та практику аналізу ризиків (Розділ 2 Наземного кодексу та відповідні тексти Кодексу). Застосування загальної основи має забезпечувати систематичний і послідовний процес управління всіма ризиками біозахисту, водночас визнаючи різні методології оцінювання ризиків, що застосовуються відносно стану здоров'я тварин і людей.
- Передовий досвід
Там, де існують рекомендації на рівні країни, слід дотримуватися належної сільськогосподарської й виробничої практики (включаючи належну гігієнічну практику). Країнам, що не мають таких настанов, рекомендується розробити їх або прийняти відповідні міжнародні стандарти чи рекомендації. У відповідних випадках слід дотримуватися принципів аналізу небезпек і критичних контрольних точок (НАССР) щоб контролювати небезпеки, що здатні виникати під час виробництва, розповсюдження й згодовування кормів, кормових добавок та кормових інгредієнтів.
- Географічні й екологічні міркування
Епізоотичні зв'язки між потенційними джерелами небезпеки відносно стану здоров'я тварин чи безпечності харчових продуктів слід враховувати під час оцінювання джерел водопостачання, ґрунтів чи об'єктів щодо придатності для виробництва кормів для тварин та кормових інгредієнтів. Міркування щодо здоров'я тварин включають такі фактори, як стан захворювання, розташування карантинних станцій та наявність зон/компартментів із визначеним станом здоров'я тварин. Розгляд безпечності харчових продуктів включає такі фактори, як промислові операції, що утворюють забруднювачі, і заводи з оброблення відходів.
Корми є важливим компонентом біозахисту, і це варто враховувати при визначенні компартменту чи зони відповідно до положень Глави 4.4.
- Відбір зразків та аналіз
Відбір зразків та аналіз мають базуватися на науково визнаних принципах і процедурах.
- Маркування
Маркування має бути інформативним, однозначним, розбірливим і помітним на упаковці, якщо продукт продається в упаковці, і на накладній та інших торгових документах, якщо продукт продається навалом, без упаковки, і має відповідати нормативним вимогам і Розділу 4.2.10. «Маркування» Кодексу практики належної годівлі тварин Кодексу (ККA/КПНГТ 54-2004), включаючи перелік інгредієнтів та інструкції щодо транспортування, зберігання й використання. Усі твердження, зроблені на етикетці, мають бути обґрунтованими.
- Розробка й управління програмами перевірки
Компетентні органи сприяють досягненню цілей охорони стану здоров'я тварин і людей, передбачених державним законодавством чи вимогами країн-імпортерів, шляхом інспектування чи аудиту діяльності відносно стану здоров'я тварин і людей, що здійснюється іншими установами чи виробниками.
Оператори ринку кормів та кормових інгредієнтів й інші відповідні частини промисловості мають практикувати саморегулювання, щоб забезпечити дотримання необхідних стандартів щодо закупівлі, обробки, зберігання, перероблення, розповсюдження й використання. Оператори несуть повну відповідальність за впровадження систем контролю якості. Компетентний орган має переконатися, щоб системи управління процесами та стандарти безпечності відповідали всім нормативним вимогам.
- Забезпечення й сертифікація
Оператори ринку кормів несуть відповідальність за безпечність підконтрольних їм підприємств. Компетентні органи несуть відповідальність за надання гарантій на внутрішньому ринку та торгівельним партнерам щодо дотримання нормативних стандартів безпечності. Для міжнародної торгівлі кормами на основі продуктів тваринного походження ветеринарні служби мають надавати міжнародні ветеринарні сертифікати.
Біологічні небезпеки, що здатні виникати в кормах та кормових інгредієнтах, включають збудники інфекцій, такі як бактерії, віруси, пріони, грибки, паразити та отруйні рослини.
- Хімічні небезпеки
Хімічні небезпеки, що здатні виникати в кормах та кормових інгредієнтах, включають природні хімічні речовини (такі як мікотоксини й госипол), промислові й екологічні забруднювачі (такі як діоксини й ПХБ), залишки ветеринарних лікарських засобів і пестицидів, а також радіонукліди.
- Фізичні небезпеки
Фізичні небезпеки, що здатні виникати в кормах та кормових інгредієнтах, включають сторонні предмети (наприклад, шматочки скла, металу, пластику чи дерева).
Процедури мінімізації ризику забруднення під час виробництва, перероблення, зберігання, розповсюдження (включаючи транспортування) й використання кормів та кормових інгредієнтів мають бути включені до чинних правил та стандартів. При розробці цієї основи слід спиратися на наукові докази, включаючи чутливість аналітичних методів і характеристику ризиків. Для зменшення ймовірності пере зараження між партіями кормів чи кормових інгредієнтів слід використовувати такі процедури, як промивання, послідовність та механічне очищення.
- Стійкість до протимікробних засобів
Щодо використання протимікробних засобів у кормах для тварин див. положення Глав 6.8. - 6.11.
- Управління інформацією
Компетентний орган має встановити чіткі вимоги щодо надання інформації операторами ринку, оскільки це стосується нормативних вимог.
Записи щодо виробництва, розповсюдження та використання кормів та кормових інгредієнтів мають зберігатися в легкодоступній формі. Ці записи необхідні для сприяння швидкому відстеженню кормів та кормових інгредієнтів до безпосереднього попереднього джерела, а також до наступних одержувачів для розв'язання виявлених проблем зі станом здоров'я тварин чи людей (див. Розділ 4.3. ККA/КПНГТ 54-2004).
Ідентифікація тварин та простежуваність тварин є інструментами для розв'язання проблем відносно стану здоров'я тварин (включаючи зоонози) та ризиків безпечності харчових продуктів, пов’язаних кормами для тварин (див. положення Глав 4.2. й 4.3.).
nb: вперше прийнято у 2009 році; останнє оновлення прийнято у 2011 році.