Оригінал

ХВОРОБА ГЕМОРАГІЧНА ЕПІЗООТИЧНА

Етіологія Епізоотологія Діагностика Профілактика та контроль Література

ЕТІОЛОГІЯ

Класифікація збудника

Хвороба геморагічна епізоотична (ХГЕ) викликається вірусом родини Reoviridae, рід Orbivirus; існує понад 8 серотипів вірусів ХГЕ та вірус хвороби Ібаракі, що входить до складу серогрупи вірусів Хвороби геморагічної епізоотичної (ВХГЕ) (серотип 2). ВХГЕ демонструє імунологічну перехресну реакцію з групою вірусів Блутангу.

Стійкість до фізичних і хімічних впливів (адаптована від вірусу Блутангу)

ЕПІЗООТОЛОГІЯ

• ХГЕ вважається емерджентною хворобою великої рогатої худоби, і була внесена до списку хвороб СОЗТ, що підлягають повідомленню, в травні 2008 року, після спалахів у чотирьох середземноморських країнах.
• Захворюваність та смертність можуть сягати 90% у білохвостих оленів; однак, важкість перебігу різниться залежно від року та географічного розташування.

Сприйнятливі тварини

• ХГЕ здатна вражати більшість диких та домашніх жуйних тварин.
• Історично ХГЕ була хворобою диких жуйних тварин, особливо білохвостих оленів у Північній Америці. Хворіють переважно білохвості олені, причому чорнохвостий олень і вилоріг хворіють рідше.
• Повідомлялося про клінічний перебіг хвороби у великої рогатої худоби, проте ніколи у дрібних жуйних тварин
• Помітним винятком є вірус Хвороби Ібаракі, що спричинив великий спалах хвороби великої рогатої худоби в Японії в 1959 році та реєструється на Далекому Сході.
• Зараження ВХГЕ було підтверджено серологічно у багатьох видів жуйних тварин, як диких, так і домашніх, зокрема овець, великої рогатої худоби, різних видів оленів, лосів, зубрів, гірських кіз та козерогів, а також верблюдів, лам, носорогів, ведмедів, яків і сумчастих тварин.
• В інших видів диких жуйних тварин, таких як чорнохвостий олень, благородний олень, вапіті, лань, косуля, лось і товсторіг, відмічають сероконверсію.
• Хронічна форма перебігу (персистуюча інфекція) у жуйних тварин не реєструється.
• Овець вдається заразити експериментально, але клінічні ознаки розвиваються рідко, а кози начебто взагалі не чутливі до інфекції.

Спосіб передачі інфекції

• Вірус передається, зазвичай жалкими комахами роду Culicoides, після його реплікації в організмі комах впродовж 10–14 діб.
• У регіонах із помірним кліматом зараження найчастіше відбувається в кінці літа та восени, коли популяція переносників сягає піка, в той час, як в тропічних регіонах зараження відбувається впродовж всього року.
• Як і при Блутангу, попри наявність нейтралізуючих антитіл, віремія може спостерігатися понад 50 діб завдяки тісному зв'язку між вірусами та еритроцитами. У заражених оленів віремія може реєструватися до 60 діб.
• Випадків ХГЕ у людей не реєструвались.

Джерела вірусу

• Кров тварин на стадії віремії.
• Хвороба серед жуйних не передається від тварини до тварини — потрібні переносники (Culicoides sp.).
• Оскільки вірус уражає ендотелій, ускладнення можливі у всіх тканинах організму.

Поширення

• Зважаючи, що ХГЕ поширюється через переносників, о ареал її поширення обмежується наявністю переносників роду Culicoides.
• ВХГЕ був виділений від диких та домашніх жуйних тварин і членистоногих у Північній Америці, Південній Америці, Азії, Африці, островах в Індійському океані (Реюньйон та Майотта) та Австралії.
• Крім того, останнім часом — в країнах навколо Середземноморського басейну, включаючи Марокко, Алжир, Туніс, Ізраїль, Йорданію та Туреччину.
• Спалахи, зазвичай, збігаються з піком чисельності популяції переносників, тому більшість випадків ХГЕ виникає в кінці літа та восени.

Щоб отримати більш свіжу детальну інформацію про поширеність цієї хвороби у світі, див. інтерфейс Світової інформаційної системи здоров'я тварин СОЗТ (ВІСЗТ) [https://wahis.woah.org/#/home].

ДІАГНОСТИКА

Інкубаційний період для ХГЕ становить 2–10 діб.

Клінічна діагностика

Клінічні ознаки ХГЕ в оленів проявляються у вигляді геморагічного захворювання, проте у домашніх жуйних хвороба може протікати й субклінічно.

• Гострий перебіг ХГЕ в оленів: лихоманка, слабкість, відсутність апетиту, надмірне слиновиділення, набряк в ділянці морди, гіперемія кон'юнктиви та слизових оболонок ротової порожнини, короніт, стоматит та надмірне слиновиділення.
• За тривалого перебігу можуть виникати виразки в ротовій порожнині в ділянці зубної подушки, твердого піднебіння та язика. За блискавичного перебігу виникає надмірна кровотеча: кривава діарея, гематурія, зневоднення, і смерть.
• Гострий перебіг у великої рогатої худоби (ознаки, схожі на Блутанг): лихоманка, анорексія, зниження надоїв, набряклість кон'юнктиви, почервоніння та лущення шкіри носа та губ, виділення з носа та очей, стоматит, слиновиділення, кульгавість, набряк язика, ерозії ротової та носової порожнини та задишка.
• Хвороба Ібаракі у великої рогатої худоби характеризується лихоманкою, анорексією та утрудненим ковтанням.
• Набряки, крововиливи, ерозії та виразки можуть спостерігатися в ротовій порожнині, на губах, і навколо коронітів; інколи напружена хода й кульгавість.
• Під час деяких епізоотій відмічали аборти та мертвонародження. Деякі уражені тварини гинуть (смертність до 10%).

Патологоанатомічні зміни

ХГЕ в оленів:

• Надгостра форма: сильний набряк голови, шиї, язика, кон'юнктиви та легенів.
• Гостра форма: значні крововиливи й набряки на слизових оболонках, шкірі та внутрішніх органах, особливо у серці та травному каналі.
• Ерозії — в ротовій порожнині, рубці та книжці, а також — ділянки некрозу твердого піднебіння, язика, зубних подушок, стравоходу, гортані, рубця й сичуга.
• Хронічна форма: ростові кільця на копитах чи лущення стінки копита та ерозії, виразки чи рубці (шрами) в рубці.

Хвороба Ібаракі у великої рогатої худоби:

• Дегенеративні зміни смугастих м'язів стравоходу, гортані, горлянки, язика та скелетних м’язів із вторинною аспіраційною пневмонією, зневодненням та виснаженням.
• Помітні набряки та крововиливи в ділянці ротової порожнини, губ, сичуга й короніти, а також, ерозії й виразки.

Диференційна діагностика

• Олені: не можливо відрізнити від Блутангу та Ящуру.
• Велика рогата худоба: Блутанг, Діарея великої рогатої худоби вірусна, Ящур, Ринотрахеїт великої рогатої худоби заразний, Стоматит везикулярний, Лихоманка катаральна злоякісна та Лихоманка ефемерна великої рогатої худоби.

Лабораторна діагностика

Зразки

Виділення та ідентифікація вірусу

• Цільна кров у ЕДТА та/чи гепарин (для виділення вірусу), в ЕДТА чи цитраті (ПЛР).
• Селезінка.
• Легені.
• Лімфатичні вузли.
• Печінка.

Серологічні дослідження

• Парні зразки сироватки (3–5 мл кожна).

Методика проведення

Ідентифікація збудника

ПЛР-ЗТ в реальному часі (полімеразна ланцюгова реакція зі зворотною транскрипцією в реальному часі).

• Цей метод є чутливим та специфічним, і не спостерігається ампліфікація жодного з пов'язаних 27 серотипів ВБТ (вірусу Блутангу).
• Доступні й широко використовуються комерційні ПЛР-ЗТ комплекти на основі сегмента 9 геному. Вони виявляють усі відомі серотипи ВХГЕ, ймовірно, вже через 2 доби після зараження.
• Для ідентифікації кожного серотипу доступні специфічні для серотипу ПЛР-ЗТ в реальному часі на основі сегмента 2.

ПЛР-ЗТ

• Дозволяє виявити РНК ВХГЕ у зразках крові та інших тканинах.
• Розроблено специфічні для серотипу ПЛР-ЗТ спрямовані на сегмент 2 вірусної РНК, а також мультиплексні ПЛР-ЗТ у режимі реального часу для її диференції між ВХГЕ та ВБТ.
• Хоча ПЛР-ЗТ має високу чутливість та специфічність, діагностика на основі ПЛР-ЗТ має бути інтерпретована з обережністю: дослідження ПЛР-ЗТ виявляє вірусну РНК з дуже високим рівнем чутливості, але це не обов'язково вказує на наявність зараження.
• Здатність ПЛР-ЗТ виявляти дуже малу кількість молекул нуклеїнової кислоти означає, що такі реагенти дуже чутливі до забруднення сторонніми нуклеїновими кислотами.

Виділення в культурі клітин

• Ізоляцію вірусу можна здійснити з крові тварин на стадії віремії та зразків тканин від заражених туш, у тому числі селезінки, легенів та лімфатичних вузлів, а також від Culicoides spp.
• ВХГЕ можна виділити шляхом щеплення клітинних культур, таких як ендотелій легеневої артерії великої рогатої худоби, BHK-21 та Vero.
• На відміну від вірусу Блутангу, курячі ембріони менш чутливі до виділення ВХГЕ. Клітинні лінії Aedes albopictus та Culicoides variipennis також можуть використовуватися для виділення вірусів.

Серологічні дослідження

Конкурентний ІФА (C-ELISA) (специфічна серогрупа)

• ВХГЕ C-ELISA був розроблений для вимірювання специфічних для ВХГЕ антитіл без виявлення перехреснореагуючих до інших орбівірусів антитіл. Ці методи, використовуючи моноклональні антитіла проти ВХГЕ VP7, здатні виявити антитіла, специфічні до серогрупи ВХГЕ, і в цей час є методами вибору.

Реакція нейтралізації вірусу (VN) (специфічна для серотипу)

• Золотий стандарт для ідентифікації та кількісної оцінки антитіл проти серотипів ВХГЕ, наявних у досліджуваних зразках, це реакція нейтралізації вірусу.
• Виявляє та кількісно визначає специфічні до серотипу антитіла.
• Основним її недоліком є те, що всі підозрювані серотипи вірусу мають бути включені в дослідження. Таким чином, це може займати багато часу і є трудомістким дослідженням.
• Проведення реакції нейтралізації вірусу потребує 4–6 діб.

Імунодифузія в агарному гелі (AGID)

• У минулому це дослідження використовували при торгівлі тваринами. Воно просте, економне та антиген, що використовується в дослідженні, досить легко генерується.
• Недоліком AGID є відсутність специфічності в тому, що не вдається розрізняти ВБТ та ВХГЕ. Позитивні в AGID сироватки слід перевіряти шляхом дослідження, характерного для серогрупи, принаймні в тих районах, де ВБТ та ВХГЕ можуть спільно циркулювати.
• AGID придатна для виявлення антитіл через 5–15 діб після зараження та до 2 років і більше після перехворювання.

Реакція зв'язування комплементу (CFT) (специфічна серогрупа)

• Чутлива та специфічна для діагностики ВХГЕ.
• Застосовувалася до 1980 року для діагностики тварин на експорт.
• Реакція специфічна для серогрупи та дешева, з чутливістю, аналогічною дослідженням VN та AGID.
• CFT дозволяє виявляти та кількісно оцінювати антитіла впродовж 4–12 місяців після зараження, але є менш надійною після цього періоду.

Для отримання більш детальної інформації щодо методології лабораторної діагностики, зверніться, будь ласка, до Глави 3.1.7 Хвороба геморагічна епізоотична останнього видання Посібник з діагностики та вакцинопрофілактики для наземних тварин СОЗТ заголовком «Методи діагностики».

ПРОФІЛАКТИКА ТА КОНТРОЛЬ

• Лікування й контроль ВХГЕ у великої рогатої худоби обмежені, за винятком Хвороби Ібаракі.

Санітарна профілактика

• Захищайте тварин під час завантаження/розвантаження та транспортування, як повітрям, так і суходолом, використовуючи фізичні перешкоди, засоби від комах та планування й проведення робіт в періоди доби з низькою активністю переносників.
• Контролюйте місця виплоду Culicoides розташовані поблизу об'єктів тваринництва.

Ветеринарна профілактика

• Для боротьби з Хворобою Ібаракі в Японії розроблено живі модифіковані та інактивовані вакцини для ВРХ.
• У США розроблено вакцини для використання фермерами, які утримують диких оленів. Це автогенні інактивовані вакцини з ізолятів ВХГЕ, отриманих від хворих чи трупів тварин з уражених господарств. Їх використання має бути схвалено державними органами.

Для отримання більш детальної інформації щодо безпечної міжнародної торгівлі наземними тваринами та продукцією з них, зверніться до останнього видання Кодексу здоров’я наземних тварин СОЗТ.

ДОВІДКОВА ТА ІНША ІНФОРМАЦІЯ

• Brown C. & Torres A. Eds. (2008). – USAHA Foreign Animal Diseases, Seventh Edition.
• Committee of Foreign and Emerging Diseases of the US Animal Health Association. Boca
• Publications Group, Inc.
• Coetzer J.A.W., & Tustin R.C., Eds. (2004). – Infectious Diseases of Livestock, 2nd Edition. Cape
• Town, South Africa: Oxford University Press Southern Africa.
• Fauquet, C., Fauquet, M., & Mayo M.A. Eds. (2005). – Virus Taxonomy: VIIIth Report of the
• International Committee on Taxonomy of Viruses. London: Elsevier/Academic Press.
• Kahn C.M. Ed. (2005). – Merck Veterinary Manual, 9th Edition. Merck & Co. Inc. and Merial Ltd.
• Whitehouse. Station, NJ: Merck.
• Maan N.S., Maan S., Potgieter A.C., Wright I.M., Belaganahalli M. & Mertens P.P.C. (2017).
• Development of Real-Time RT-PCR Assays for Detection and Typing of Epizootic Haemorrhagic
• Disease Virus. Transbound. Emerg. Dis., 64, 1120–1132. doi: 10.1111/tbed.12477. Epub 2016
• Feb 17.
• Maclachlan N.J., Zientara S., Savini G. & Daniels P.W. (2015). Epizootic haemorrhagic disease,
• Rev. Sci. Tech. Off. Int. Epiz., 34, 341–351.
• Sailleau C., Zanella G., Breard E., Viarouge C., Desprat A., Vitour D., Adam M., Lasne L.,
• Martrenchar A., Bakkali-Kassimi L., Costes L. & Zientara S. (2012). Co-circulation of bluetongue
• and epizootic haemorrhagic disease viruses in cattle in Reunion Island. Vet. Microbiol., 155, 191–
• 197. doi: 10.1016/j.vetmic.2011.09.006. Epub 2011 Sep 21.
• Spickler, A.R. & Roth, J.A. (Last updated in March 2006). – Technical Fact Sheets. Iowa State
• University, College of Veterinary Medicine -
• http://www.cfsph.iastate.edu/DiseaseInfo/factsheets.htm
• Viarouge C., Breard E., Zientara S., Vitour D. & Sailleau C. (2015). Duplex Real-Time RT-PCR
• Assays for the Detection and Typing of Epizootic Haemorrhagic Disease Virus. PLoS One, 10(7):
• e0132540.
• World Organisation for Animal Health (2019). – Manual of Diagnostic Tests and Vaccines for
• Terrestrial Animals. OIE, Paris.
• World Organisation for Animal Health (2019). – Online World Animal Health Information Database
• (WAHID). Website accessed in 2009. http://www.oie.int/wahis/public.php?page=home
• World Organisation for Animal Health (2019). – Terrestrial Animal Health Code. OIE, Paris.

*
* *