Технічні картки хвороб

Технічна картка Хантавірозу

Технічні картки хвороб

Оригінал

ХАНТАВІРОЗИ (Зараження)

Етіологія. Епізоотологія. Діагностика. Профілактика й контроль. Потенційні наслідки впливу збудника хвороби, що виходять за межі клінічного прояву. Література.

ЕТІОЛОГІЯ

Класифікація збудника

Рід Hantavirus нараховує понад 20 видів вірусів — це єдині збудники хвороб із родини Bunyaviridae (оболонкові віруси з одноланцюговою РНК негативної полярності) у хребетних, які не пов’язані з членистоногими переносниками. Натомість вони зберігаються в організмах гризунів, які перебувають у стані персистуючої інфекції. Кожен вірус пов’язаний із конкретним носієм в резервуарі інфекції (докладнішу інформацію див. у розділі «Носії»).

Хантавіруси поділяються на дві великі категорії: віруси Старого Світу та віруси Нового Світу. У людей Хантавіруси Старого Світу зазвичай викликають так звану «геморагічну лихоманку з нирковим синдромом» (ГЛНС), а Хантавіруси Нового Світу — «Хантавірусний легеневий синдром» (ХЛС). Слід, однак, зазначити, що обидва синдроми є мультисистемними, і між ними можуть спостерігатися значні перехрещення.

Ці віруси відомі своєю складністю у дослідженні та виділенні; молекулярні методи виявилися надзвичайно важливими для їх наукового вивчення й класифікації. У цій технічній картці розглядатимуться найбільш патологічно значущі Хантавіруси: вірус Хантаан, вірус Добрава-Белград, вірус Сеул, вірус Пуумала, вірус Сін-Номбре, вірус Нью-Йорк, вірус Блек-Крік-Канал, вірус Байу та вірус Анд.

Стійкість до фізичних і хімічних впливів

Температура:

інактивується при температурі 56°C впродовж 15 хвилин чи 2 годин у висушеному стані.

pH:

зазвичай, чутливі до рН <5, але деякі види витримують рН 3.

Хімічні речовини / дезінфекційні засоби:

70 % розчин етанолу, 1–10 % розчин гіпохлориту натрію (для сильно забруднених ділянок — у вищих концентраціях).

Життєздатність:

здатні зберігатися в довкіллі від кількох діб до кількох тижнів, але швидко втрачають життєздатність у разі висихання.

ЕПІЗООТОЛОГІЯ

Носії

  • Люди (Homo sapiens)
  • Хантавіруси Старого Світу
    • Вірус Хантаан — смугаста польова миша (Apodemus agrarius)
    • Вірус Добрава-Белград — жовтошия миша (Apodemus flavicollis)
    • Вірус Сеул — коричневий щур (Rattus norvegicus)
    • Вірус Пуумала — польова полівка (Clethrionomys glareolus)
  • Хантавіруси Нового Світу
    • Вірус «Сін Номбре» — миша-олень (Peromyscus maniculatus)
    • Вірус «Нью-Йорк» — миша білонога (Peromyscus leucopus)
    • Вірус «Блек-Крік-Канал» — бавовняний щур (Sigmodon hispidus)
    • Вірус Байу — рисовий щур (Oryzomys palustris)
    • Вірус Анд — довгохвостий карликовий рисовий щур (Oligoryzomys longicaudatus)

  • Серед інших відповідних носіїв можна назвати:

    • Akodon spp.
    • Microtus spp.
    • Bolomys obscurus
    • Інші види родів Oligoryzomys, Peromyscus, Apodemus, Microtus й Rattus

  • Нуклеїнові кислоти Хантавірусів та позитивні титри вірусів були виявлені у багатьох видів тварин, які, як вважається, не відіграють важливої ролі у передачі чи підтриманні хвороби. Серед виявлених видів — кажани, птахи, а також інші комахоїдні й хижі ссавці; вважається, що причиною таких тимчасово позитивних результатів досліджень є спільне проживання та/чи споживання зараженої здобичі.

Передача інфекції

  • Контакт з екскрементами гризунів або через укус гризуна.
    • Хантавіруси виділяються з екскрементами впродовж тривалого часу. Виділення вірусу може відбуватися з перервами, але, зазвичай, вважається, що воно триває впродовж всього життя носія.
  • Вдихання аерозолів чи пилу, що містять матеріал зі збудником.
  • Передача вірусу від людини до людини трапляється рідко, але була підтверджена для вірусу Анд.
  • Передача вірусу від гризуна до гризуна відбувається через укуси чи подряпини; вважається, що вертикальна передача не відбувається завдяки захисту материнськими антитілами.
  • Немає достатніх доказів того, що вірус передається через членистоногих переносників, але РНК вірусу Байоу була виявлена у кліщах та іксодових кліщах.

Джерела вірусу

  • Кров, слина, сеча та екскременти гризунів.

Поширення

Хантавіруси Старого Світу, зазвичай, зустрічаються у сільській місцевості, містах та умовах лабораторій. У сільській місцевості зазвичай хворобу викликають віруси «Хантаан», «Добрава-Белград» та «Пуумала», тоді як у містах — вірус «Сеул». Вірус «Хантаан» поширений у Китаї, Росії та на Корейському півострові, вірус «Добрава-Белград» — на Балканах і в Греції, а вірус «Пуумала» — у Північній Європі, особливо у Скандинавії. Вірус Сеул можна виявити в усьому світі через популярність домашніх щурів у багатьох регіонах, але найчастіше він зустрічається в Японії, на Корейському півострові, в Китаї та Америці. Було багато випадків, коли диких гризунів використовували для лабораторних досліджень, і вони передавали хворобу персоналу. Більшість випадків зазвичай спостерігається взимку, коли миші, шукаючи притулок, найімовірніше контактують з людьми, а щільність гризунів є найвищою.

Хантавіруси Нового Світу залишалися маловивченими аж до 1993 року, коли на південному заході США виникли спалахи вірусу «Сін-Номбре». Переважна більшість вчених вважає, що дві попередні зими, які були надзвичайно вологими, сприяли надмірному накопиченню зерна та рослинності. Подальший бум чисельності мишей вважається основним фактором, що сприяв раптовому зростанню кількості випадків хвороби серед людей. Захворювання у людей найчастіше зустрічається навесні та влітку, що збігається з періодами підвищеної активності гризунів та порами року, коли люди частіше проводять час на свіжому повітрі.

Часто виявляються й інші представники цього роду, проте розуміння їх патогенності залишається недостатнім; лише деякі з них добре вивчені.

ДІАГНОСТИКА

Клінічна діагностика

Вважається, що Хантавіруси не викликають захворювань у носіїв резервуара. У щурів, інфікованих вірусом Сеула, не спостерігається жодних помітних відмінностей у стані здоров’я чи тривалості життя порівняно з неінфікованими особинами.

Вважається, що клінічна форма хвороби зустрічається лише у людей і може проявлятися у вигляді ГЛНС (включаючи «епідемічну нефропатію» — стан, характерний для вірусу Пуумала у Скандинавії) або ХЛС. Вважається, що носії резервуара не уражаються.

Інфекції, спричинені вірусом ГЛНС, у людей характеризуються 2–3-тижневим інкубаційним періодом, за яким слідують п’ять добре описаних фаз клінічного перебігу захворювання. Менш тяжкі випадки зазвичай тривають коротше і мають менш виражені фази. Синдром ХЛС зазвичай починається з неспецифічних симптомів і швидко прогресує до респіраторного дистресу впродовж годин чи діб.

Ураження

  • Вважається, що Хантавіруси не викликають уражень у гризунів-резервуарів.
  • Зокрема, у молодих гризунів та нетипових видів-носіів, інфікованих в експериментальних умовах, розвинулися менінгоенцефаліт чи ураження легенів і нирок. У дослідженнях зазвичай використовують високі дози інкубату, які не завжди відповідають природній дозі зараження, тому ці результати можуть не відображати перебіг природних інфекцій.

Диференційна діагностика

  • У людей:
    • Вірусна чи бактеріальна інтерстиціальна пневмонія.
    • Інші віруси геморагічної лихоманки (Arenaviridae, Filoviridae, Flaviviridae та інші Bunyaviridae).
    • Лептоспіроз.
    • Ускладнена стрептобацилярна лихоманка від укусу щура.
    • Легенева Туляремія чи Чума (Francisella tularensis, Yersinia pestis).

Лабораторна діагностика

З огляду на зоонозний потенціал та ризики для здоров’я людей, дослідження слід проводити, за можливості, у лабораторіях, пристосованих для роботи з агентами рівня біологічної безпеки 4 (BSL-4).

Зразки
Виділення збудника
  • Цільна кров.
  • Нирки.
  • Легені.
  • Кров, слина, сеча чи фекалії зараженого гризуна.
Серологічна діагностика
  • Цільна кров.
  • Сироватка.
Процедури
Визначення збудника
  • Ізоляція вірусу є досить складною процедурою і рідко проводиться за межами лабораторії.
  • Полімеразна ланцюгова реакція з використанням зворотної транскриптази (RT-PCR).
  • Імуногістохімія (IHC).
Серологічні дослідження
  • Імуноферментний аналіз із захопленням антитіл (ІФА) є найкращим методом оцінки контакту з Хантавірусами у гризунів через ризик, пов’язаний з роботою з інфекційними зразками.
    • Ветеринари часто використовують картки для крапельного нанесення зразків для оцінки серологічного стану домашніх щурів; в іншому випадку для серологічного дослідження можна використовувати 100 мкл крові, зібраної в розчині ЕДТА.
  • Імунофлуоресцентний аналіз (IFA).
  • Імуноферментний аналіз (EIA).
  • Між Хантавірусами спостерігається перехресна реактивність, що полегшує клінічну діагностику невизначених видів у хворих пацієнтів, але не завжди дає змогу встановити конкретний етіологічний діагноз.

ПРОФІЛАКТИКА Й КОНТРОЛЬ

Санітарна профілактика

  • Боротьба з гризунами є основним засобом профілактики інфекційних хвороб у людей.

    • Ущільніть та захистіть житлові приміщення й місця зберігання продуктів від проникнення гризунів.
    • Мінімізуйте кількість чи ліквідуйте місця проживання гризунів поблизу будинків.
    • Прибирайте екскременти гризунів у місцях, де часто перебувають люди; під час прибирання забезпечте хорошу вентиляцію приміщення й розгляньте можливість використання захисних окулярів і респіратора від твердих частинок; під час прибирання носіть одяг, який легко зняти та випрати після завершення роботи.
    • Змочування пилу й бруду засобом для миття чи дезінфекції здатне зменшити утворення аерозолю під час прибирання; миття підлоги чи протирання поверхонь вологими ганчірками є кращим варіантом, ніж підмітання
    • Якщо щільність гризунів є особливо високою, може знадобитися використання приманок і пасток.

  • Дослідники й співробітники лабораторій мають, за можливості, уникати використання диких гризунів, виловлених в ензоотичних районах.

    • Якщо їх відбір є необхідним, рекомендується використовувати захисний одяг, рукавички та респіратори. Відбір крові й зразків тканин — це операції, що потребують особливої обережності: ці тканини можуть бути інфікованими, а тварини, що перебувають у стресовому стані, здатні кусатися.
    • Забезпечте наявність засобів для дезінфекції та середовища/упаковки, що мінімізують ризики під час транспортування.
    • Ізолюйте й обстежте всіх гризунів перед їхнім введенням до колонії в лабораторії чи створенням такої колонії.
Медична профілактика

  • Інактивовані вакцини (для застосування людям) проти вірусів Хантаан та Сеул існують і застосовуються переважно в Азії.

ПОТЕНЦІЙНІ НАСЛІДКИ ВПЛИВУ ЗБУДНИКА ХВОРОБИ, ЩО ВИХОДЯТЬ ЗА МЕЖІ КЛІНІЧНОГО ПРОЯВУ

Ризики для здоров’я людей
  • Багато Хантавірусів є зоонозними та мають високу летальність, яка, залежно від виду вірусу, становить від 5 до 15 % чи більше. Хоча зазвичай вони не передаються від людини до людини, перебіг хвороби важкий, а одужання може тривати від кількох тижнів до кількох місяців.
  • Домашні щури можуть бути носіями та розповсюджувачами вірусу Сеула без відома власника. У разі місцевого спалаху або якщо у когось із родини розвивається захворювання, схоже на вірус Сеула чи діагностоване як вірус Сеула, власники щурів мають здати своїх тварин на обстеження до ветеринара. Тим часом клітки слід регулярно чистити відповідно до опублікованих рекомендацій.
    • Увесь ветеринарний персонал має працювати з тваринами, використовуючи відповідні засоби індивідуального захисту й дотримуючись опублікованих інструкцій.
Ризики для сільського господарства
  • Вважається, що Хантавіруси не становлять безпосередньої загрози для сільського господарства.
  • Багато господарських будівель, таких як комори й хліви, є привабливим місцем проживання для мишей, тому персонал має дбати про чистоту й провітрювання цих приміщень, якщо неможливо забезпечити їх захист від гризунів.

ДОВІДКОВА ТА ІНША ІНФОРМАЦІЯ

*
* *

СОЗТ періодично оновлюватиме технічні картки хвороб СОЗТ. Просимо надсилати відповідні нові джерела та пропозиції щодо змін до наукового відділу СОЗТ (Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.). Востаннє оновлено в − 2022 році. Автори: Саманта Гігер та Ерін Фурмага за сприяння Державного центру охорони дикої фауни Геологічної служби США (USGS).